Розацеа – це хронічний дерматоз обличчя, який характеризується почервонінням центральної частини обличчя, темангіектазіями (судинними зірочками), появою висипань у вигляді вузликів чи гнійничків. Частіше захворювання виникає після 30 років, хворіють переважно жінки, але в чоловіків захворювання має тяжкий перебіг.

Виникнення розацеа пов′язане із патологією травного каналу, дисфункцією ендокринної системи, психосоматичним та імунним порушенням.

 

На розвиток захворювання впливають алкоголь, гарячі напої, прянощі, які через рефлекторну дію спричинюють розширення судин обличчя. Також такі фізичні чинники, як сонячне опромінення, тепло, холод можуть погіршувати перебіг розацеа. Велику роль у перебігу розацеа відіграють кліщі DemodexFolliculorum (див. статтю «Увага – демодекоз!»).

При розацеа паразитування кліщів виявляють у 70-90 % пацієнтів.

Розрізняють 4 стадії захворювання: еритематозну, папульозну, пустульозну, інфільтративно-продуктивну.

Захворювання розпочинається з приливів до шкіри обличчя. Емоційні стреси, вплив алкогольних напоїв, гострої їжі, інсоляція можуть бути пусковим механізмом цих спалахів. Спочатку еритема (почервоніння) триває від кількох хвилин до кількох годин, супроводжується відчуттям жару й тепла та зникає безслідно. Такий стан може повторюватися місяці або роки.

Подальший розвиток захворювання характеризується появою на фоні потовщення шкіри ізольованих і згрупованих рожево-червоних папул (вузликів), вкритих ніжними лусочками. Папули зберігаються тижнями, потім деякі перетворюються у пустули (гнійнички).

При розацеа патологічний процес може поширюватися на орбітальні (очні) ділянки. Суб′єктивно враження очей при розацеа характеризується відчуттям печії, болючістю, боязню світла і відчуттям стороннього тіла.

Завершальною стадією розацеа є ринофіма – збільшення носа. Вона спостерігається майже винятково в чоловіків.

Периоральний дерматит – ураження шкіри навколо рота, що трапляється переважно у молодих жінок. Найчастіше йому передує обтяжений алергологічний анамнез чи низка факторів, які можуть стати пусковими, зокрема застосування фторованих зубних паст, топічних кортикостероїдів (гормональних мазей), тривала інсоляція, прийом гормональних контрацептивів, супутні захворювання шлунково-кишкового тракту чи ендокринної системи. Можна вважати периоральний дерматит варіантом розацеа. Клінічна картина представлена почервонінням шкіри, носогубного трикутника. Можливі висипання у вигляді червоних та червоно-коричневих вузликів (папул) навколо рота. З часом папули зливаються в більші елементи. У поєднанні з демодекозом (близько 40 % випадків) висипання можуть розташовуватися асиметрично та супроводжуватися свербінням, що ускладнює перебіг захворювання. Сучасні аспекти терапії розацеа і периорального дерматиту мають включати препарати, що діють на всі ланки етіопатогенезу (причини та механізми розвитку) захворювання.

Обов′язковим є повне обстеження хворого з консультаціями гастроентеролога, ендокринолога, гінеколога, невролога. На початкових стадіях розацеа перевага надається судинним засобам, зокрема із примочками. Під час папуло-пустульозних форм застосовують антибактеріальні препарати, антипаразитарні засоби, десенсибілізуючу терапію, вітамінотерапію, судинні препарати.

Обов′язковим є правильний догляд за шкірою з використанням відповідних дерматокосметологічних засобів. Це і програми домашнього догляду, і правильно підібраний фотозахист.

Таке лікування дає можливість прискорити одужання та сприяє покращенню медико-соціальних показників життя хворого.

м. Біла Церква вул. Ярослава Мудрого 49, 2й поверх, каб.215 (міська лікарня № 1)
+38 067-280-95-34 +38 067-700-83-91
.